І ось ми повернулись... На душі трохи похмуро, а почуття переповнює ностальгія. Адже потрапити з чарівної казки, в якій ми перебували, в морозні звичні будні не хотілося всім нам. Але давайте по порядку.
Напередодні нового року ми підвели підсумки акції «Хто куди, а ми в гори з ESET», і ось нам вже відомі учасники гірськолижних підйомів та спусків. Починається збір документів, пошуки лижних костюмів, з'ясування хто вміє кататись на лижах, хто вперше планує це зробити і звичайно ж питання, яке хвилює багатьох: яку кількість спиртного можливо перевезти через кордон - ну такий вже ми український народ, із пісні слів не викинеш...
Всі питання вирішено, і ось ми вже в дорозі. 18 січня, рано вранці, як не дивно без будь-яких проблем ми перетнули кордон і рушили до міста Кошица - перлини східної Словаччини, знайомство з історичною частиною міста, пам'ятками та історією, прямуємо в місто Смаковець, де пройде весь відпочинок.
Після міської метушні, перше, що нас вразило - це природна тиша, а друге - безлюдні вулиці, спочатку таке середовище трохи насторожує, навіть згадався фільм Стівена Кінга «Лангольєри».
Перепрошую, ми трохи відійшли від головного, а головне - це Штребське Плесо, і лижі, які багато хто з нас випробував вперше... Зазначимо, що Штребське Плесо - це відомий гірськолижний курорт, особливо популярний серед професійних спортсменів та початківців.
Також в програмі туру були передбачені розваги для тих, хто так і не зміг підкорити лижі: катання на сніжних велосипедах (досить цікавий, проте незрозумілий транспортний засіб), снігових скутерах, також всі бажаючі могли випробувати свої сили в bungee running.
А вечорами, після активних та насичених днів досить доречними були spa-послуги, басейн та фінська баня.
Крім розважальної програми, нас очікувала культурно-пізнавальна екскурсія Белянською печерою та славетним містом Попрад. Цікавим видався той факт, що тут вулиці також досить спустошені та безлюдні, хоч це друге за розмірами місто в Словаччині. Познайомившись з історичними місцями та пам'ятками, приємно зморені повертаємось на батьківщину, додому.
І знову для нас стають актуальними питання «Вибори 2010», морози, затори... Проте з посмішкою та приємними враженнями ми будемо розповідати друзям свої спогади про відпочинок в Словаччині, згадуючи кумедного Олексія та решту учасників нашого туру і всі кумедні ситуації, які ми пережили разом. Про усе і не напишеш, та і не потрібно, але так не хочеться розлучатися з дивовижним відчуттям спокою....
До нових зустрічей, які нас чекають, повірте, вони будуть не менш захоплюючими